Коли сіль ізвітріє,
вона стане просто піском -
жменею праху.
Може, порохом на дорозі.
Може, землею на полі обіч дороги.
Дорогою ідуть люди,
женуть худобу,
їдуть велосипеди,
мчать автомобілі -
туди-сюди, день-у-день.
Поле родюче,
поле зоране,
поле засіяне,
поле дзвенить колоссям,
поле сивіє стернею...
...тільки сіллю їй більше не бути.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
О Творче Всесвіту... - Василь Мартинюк Епіграф до вірша: "...Ти виткав мене в утробі матері..."(Псалом 139:13). Вірш присвячений моєму старшому синові Васильку.
